|
|
ІСТОРІЯ МЕГАПРОЄКТА
МІСТ ЕРАЗМА. РОТЕРДАМСЬКИЙ «ЛЕБІДЬ»
Рокфеллер-центр – грандіозний комплекс споруд у центрі Нью-Йорка, справжнє місто у місті. Рокфеллер-центр став третім у переліку хмарочосів, збудованих на Манхетені за роки фінансової кризи і по її завершенні. Та якщо Крайслер Білдинг і Емпайр Стейт Білдинг завдячують своїй славі рекордами висоти будівель, то Рокфеллер-центр вирізняється насамперед своїми об’ємами та плануванням. Ініціатори будівництва поставили задачу створення не окремого хмарочоса, а частини міста, що займає територію між П’ятою і Шостою авеню і між 48-ою і 51-ою вулицями. Комплекс хмарочосів виконує різноманітні бізнесові функції, а також забезпечує мешканцям і гостям міста широкі можливості для відпочинку та розваг. Тут є офіси, банківські установи, магазини, кафе, ресторани, приймальні лікарів, школи, театри, кінотеатри, поштамт, туристичні агенства, служби побуту, сквери та інші зелені насадження, водоспади, і навіть своя станція метро. Сюди щодня поспішають десятки тисяч людей.
Спорудження мосту, названого іменем відомого уродженця Ротердаму – вченого-гуманіста Еразма Ротердамського, стало частиною плану розвитку широкої зони південного берега ріки Новий Маас (автором плану був Коп ван Зюйд). У 1989 році у Нідерландах оголосили конкурс на найкращий проект мосту. Переможцем став молодий місцевий архітектор Бен ван Беркель. Його проект взяв гору над конкурентами завдяки вдалим конструктивним характеристикам і досить екстравагантному зовнішньому вигляду.
Бен ван Беркель народився у 1957 році в Утрехті. Він є представником нового покоління сучасної архітектури. Як стверджують фахівці, наприкінці XX – на початку XXI століття історія архітектури перестала бути історією стилів, натомість стала історією споруд, історією зодчих, коли особистість архітектора, його освіта, спосіб мислення все більше впливають на сприйняття зовнішнього вигляду інженерних споруд. Тепер кожен автор створює, так би мовити, власну концепцію архітектури, візуалізуючи у своїх роботах найновіші досягнення інженерної та технологічної думки. Так от, Бен ван Беркель відкрито протиставляє себе і свої роботи архітекторам 70-их – 80-их років минулого століття, які вже стали класиками. Відштовхуючись від отриманих у них в Архітектурній асоціації у Лондоні знань і навиків, він будує власну модель відносин із формою, матеріалом і простором.
«Я не належу до покоління архітекторів, до якого належать Рем Коолхаас і Заха Хадід, і я є критиком цього покоління, – стверджує Бен ван Беркель. – Я навчався у них в Архітектурній асоціації, але відчуваю, що вони завжди надто багато займалися розвитком теорії. У їх роботах теорія перетворилася в символ. Роботи Бернарда Чумі, Рема Коолхааса і Петера Айзенмана – це своєрідне маскування їх власних, анти-архітектурних концепцій…»
Міст Еразма в Ротердамі – найбільш відомий на сьогоднішній день витвір ван Беркеля. Цей асиметричний у всіх відношеннях міст із особливим нахиленим 139-метровим пілоном з’єднує центр міста з районом Коп ван Зюйд і водночас слугує останньою ланкою, що сполучає Північне море, порт Ротердаму і центральну частину міста. Оскільки Міст Еразма розташований у кінці однієї з найбільших магістралей Ротердаму – Бомп’єслаан, він став найпомітнішим символом модернізації міста. Особливо привабливим міст є у вечірній час завдяки системі ілюмінації також спроектованій ван Беркелем. Ефектна підсвітка підкреслює належність споруди до архітектури новітнього часу.
Загальна довжина мосту з під’їзним віадуком-шляхопроводом на північному березі ріки складає 900 метрів. Точний інженерний розрахунок співвідношення висоти пілона і довжини полотна мосту визначив незвичний кут нахилу пілона. Цей гігантський несучий пілон, що здійнявся посеред ріки, приємно вразив уяву місцевих жителів і гостей міста. Внутрішня витонченість і граціозність споруди, а також вигнута форма пілона стали приводом до порівняння інженерної конструкції з найелегантнішим птахом – лебедем.
Хоча ван Беркель заперечує зв’язок своєї творчості з роботами попередників і вчителів, та все ж, коли у нього запитують про помітну схожість Мосту Еразма з Мостом Аламілло через Гвадалквівір у Севільї, автором якого є Сантьяго Калатрава (1992 рік), архітектор визнає, що нетривалий час працював із Калатравою до того, як відкрив власну фірму «Беркель і Бос» у 1988 році. Однак одразу ж додає: «Звісно, можна стверджувати, що ці мости схожі. Але відношення між висотою і довжиною мосту Калатрави – 1:1, а тут – 1:2. Це означає, що довжина полотна мосту значно більша від висоти пілона. У цьому випадку пілон повинен був би нести надзвичайно велике навантаження. Нахил пілона дозволяє зменшити його висоту. Якість мостової споруди, таким чином, залежить від товщини полотна мосту, і це – один із найтонших мостів у світі (товщина – всього лиш 2,1 метра)».
Але навіть найточніший інженерний розрахунок не зміг би допомогти пілону втримувати полотно проїжджої частини, якщо б не новітні досягнення у створенні сучасних матеріалів. Надводна частина виготовлена зі сталі і представляє собою цільну конструкцію. Високоякісна пофарбована особливим способом сталь нового покоління, яку використав ван Беркель для будівництва пілона, вантів і балок, з легкістю витримує власну вагу майже 7-тонного полотна і потоки автомобілів, які щоденно рухаються мостом. Стійкість до температурних коливань і механічних пошкоджень (а це дуже актуально для вуличних споруд) досягнули додаванням у склад сталі (легуванням) хлору і нікелю, що надають матеріалу особливої міцності. А система вантів, кожен з яких достатньо пластичний завдяки властивостям сталі, дозволяє порівняно невисокому пілону впевнено підтримувати довге проїждже полотно.
Найбільш видимою є частина подвійного прольоту асиметричного «Лебедя» зі сторони старого міста на північному березі. Більший із прольотів (300 метрів) – це висяча канатна конструкція, інший (60 метрів) стоїть на опорах. Досить незвичний вигляд надає мосту пілон небесно-голубого кольору заввишки 150 метрів. Нижня його частина схожа на перевернуту букву V з нахилом у південну сторону (тобто, в напрямку меншого з двох прольотів). Верхня вертикальна частина заввишки близько 70 метрів забезпечує кріплення 32 канатних тяг більшого прольоту. Противагу створюють дві тяги, якими більший пілон прикріплено до південної основи меншого. Виготовлений із листової сталі пілон має замкнену секцію, його зміцнено горизонтальними елементами. Внутрішній ліфт дає можливість виконувати необхідні профілактичні роботи.
Друга частина «Лебедя» – це розвідний міст завдовжки 130 метрів, завдяки якому не порушилося річкове судноплавство паралельно до південного берега ріки. Підйомна секція має незвичну форму похилого паралелограма і обертається навколо горизонтальної осі, не перпендикулярної до осі мосту. На додаток до цього належне враження справляють також габарити поворотної частини (довжина – 60 метрів, ширина – 40 метрів). Міст розкривається з допомогою електрогідравлічної установки за одну хвилину, а закривання триває півтори хвилини.
Мостовий настил також виконаний зі сталі. Його складовими є 28 збірних елементів. Довжина кожного з них – 16 метрів, а ширина – 40 метрів. Двосмугову автомагістраль відділено від трамвайної лінії. Велосипедні та пішоходні доріжки прокладено з обох сторін мосту обабіч пілонів і тяг. Цими доріжками можна дістатися автостоянки на північній стороні. Полотно мосту розташоване на висоті 14 метрів над водою. Бажаючі мають можливість розглядати з нього як міські краєвиди, так і судна, що рухаються рікою.
Міст Еразма був відкритий у 1996 році королевою Нідерландів Беатрікс. Щоправда, потім його ще добудовували через виявлені певні проблеми у конструкції. Загальний кошторис проекту, фінансування якого здійснював уряд Нідерландів, склав 110 млн. доларів.
Більшість фахівців визнають, що у небагатьох архітекторів вистачає почуття смаку, архітектурного та інженерного хисту, щоб створювати такі зовсім різні проекти, які розробляють в «УН Студіо», очолюваному ван Беркелем. У своїй творчості архітектор всебічно використовує комп’ютерні технології та дизайнерські програми: від розробки початкових ескізів до остаточних технічних розрахунків. Він є представником покоління архітекторів, які прагнуть змінити межі професії, використовуючи ультрасучасні технології та матеріали. Бена ван Беркеля цікавлять можливості комп’ютерного дизайну і його вплив на нові будівельні форми.
«Для мене дуже важливо, що комп’ютер представляє інформацію у різних зрізах, - зазначає ван Беркель. - Тому тепер ми можемо створювати значно більше різних зображень, ніж раніше. Сьогодні можна проектувати одразу на комп’ютері. Є певний вид гібридизації, що дозволяє архітекторам перетворювати начерк у форму, яка може бути збудована. Можливо, це і є особливий вид мистецтва. Я завжди побоююсь того, що архітектори стануть дуже академічними».
Робота ван Беркеля над проектом Мосту Еразма, яка належить більше до області інженерії, ніж високої архітектури, дійсно представляє незвичну грань його хисту, а зближення з іншими, традиційними архітектурними завданнями демонструє, що архітектор вигідно відрізняється від своїх попередників. Він уникає зв’язків із сучасним мистецтвом і замість цього шукає розв’язання гострих проблем у технічних і наукових аспектах професії, при цьому водночас говорить про «відповідальність» архітектора: «Архітектори можуть бути не лише художниками. На нас лежить велика відповідальність. Мостом Еразма користуються щодня близько 20 тис. осіб. Не можна випускати з виду цей «повсякденний» аспект, як і наукову складову цієї роботи». Таким чином, для ван Беркеля дуже важливим питанням стає не будівництво споруд заради задоволення своїх творчих фантазій, а аспект необхідності та сприйняття його робіт тими, для кого вони збудовані. Зовнішній вигляд конструкції, що вирізняє споруду на тлі міського середовища, а також міцність і надійність, які забезпечують безпеку руху мостом, – ось найважливіші пункти, яким цілком відповідає витвір Бена ван Беркеля.
Міст Еразма (голланд. Erasmusbrug)
Місце розташування: ріка Новий Маас, Ротердам (Нідерланди)
Автор проекту: Бен ван Беркель
Вид мосту: висячий канатний міст
Довжина прольоту: 900 метрів
Ширина прольоту: 300 метрів
Початок будівництва: 1994 рік
Завершення будівництва: 1996 рік
Ярослав РАЧКОВСЬКИЙ
«Аспекти Будівництва». 2008 рік
|
|
|
|
