|
|
ІСТОРІЯ МЕГАПРОЄКТА
ТАУЕР БРІДЖ. ВЕЖІ НАД ТЕМЗОЮ
Понад століття тому над Темзою здійнялися вежі мосту Тауер Брідж. Справно виконуючи функціональні обов’язки із транспортного сполучення двох частин Лондона, а також забезпечуючи судноплавство навіть для великих кораблів, розвідний міст своїми архітектурними формами нагадує величний старовинний замок. Неповторність і вишуканість мосту Тауер Брідж дозволили йому стати однією з візитівок столиці Великої Британії, приваблюючи щороку тисячі туристів із різних країн світу.
Вже у XVIII-XIX століттях Темзу перетинали чимало мостів. Найвідомішим серед них був Лондонський міст. Однак із плином часу він втрачав свою надійність, тут все частіше утворювалися затори, а біля мосту накопичувалися судна з усього світу, очікуючи на вільне місце у гавані. У середині XVIII століття Темза була буквально заповнена різними суднами, тож можна було пройти кілька кілометрів палубами кораблів, що стояли впритул один до одного біля пристаней. Розмови про необхідність будівництва нового мосту в лондонському районі Іст-Енд велися понад століття, але тривалий час далі розмов справа не просувалася. І лише у 80-их роках ХІХ століття, коли рух Лондонським мостом ускладнився ще дужче (у 1882 році тут за добу в середньому проходили понад 22 тис. транспортних засобів і понад 110 тис. пішоходів), ухвалили рішення щодо будівництва нового мосту.
Англійський парламент прийняв законопроект про спорудження мосту через Темзу. Хоча цю ідею підтримували не всі, законодавчий орган все ж вирішив, що Лондону потрібен ще один міст, який би гармонійно вписувався в архітектурне мереживо міста.
Муніципалітет Лондона запропонував архітектору Хорасу Джонсу розробити проект розвідного мосту в готичному стилі. Його мали спорудити нижче за течією від Лондонського. Водночас варто зауважити: адміністрація порту відкидала думку про те, щоб перекрити річкове русло, оскільки міст поблизу гавані став би на заваді проходженню суден.
Зауважимо, що спершу Хорас Джонс планував збудувати міст із аркою в центральному прольоті. Однак згодом проект було змінено і зрештою архітектору вдалося задовольнити вимоги усіх зацікавлених сторін. У пригоді йому стали набуті знання та досвід. Справа у тому, що Джонс багато подорожував. І саме під час подорожі Нідерландами на створення підйомного мосту з противагою його надихнули невеликі розвідні мости, перекинуті через місцеві канали. Джонс разом із помічниками розробили оригінальний проект мосту і вирішили використати незвичні методи будівництва, поєднуючи сталеві конструкції з кам’яною кладкою. Проїждже полотно було розрізане впоперек на дві секції, які могли бути підняті при обертанні довкола двох внутрішніх осей для того, щоб пропускати судна, висота яких перевищувала б підйом прольоту. Даний проект схвалили і передали для складання розрахунків Джону Вулф-Баррі.
Будівництво Тауер Брідж тривало з 1886 до 1894 року, не перешкоджаючи річковому судноплавству в районі порту. На спорудження мосту було витрачено понад мільйон фунтів стерлінгів.
Складовими конструкції Тауер Брідж стали три прольоти, розділені двома масивними вежами заввишки 70 метрів. Вежі оснащені металевим каркасом, викладені корнуольським гранітом і портлендським каменем. Саме завдяки вежам міст отримав свою назву. Дороги з обох берегів Темзи спрямовувалися до підйомних крил мосту.
Головний прольот влаштували таким чином, щоб його можна було піднімати з допомогою гідравліки, а два кінцевих прольоти підвісили на зворотних сітчатих арках. На обох кінцях мосту розташовані вежі меншого розміру (заввишки 48 метрів), до яких прикріплені підвісні ферми.
На висоті 47 метрів дві великі центральні вежі з’єднано двома сітчатими конструкціями, які гасять напруження підвісних балок і одночасно слугують пішоходною зоною. Таким чином, верхній ярус дозволяє пішоходам проходити мостом, навіть коли він перебуває у розведеному стані, виконуючи водночас функцію статичної стяжки. Обслуговується пішоходний перехід ліфтами і сходами, розташованими всередині веж.
Підйомна система мосту була для кінця ХІХ століття новаторською. Складовими її конструкції стали гідравлічний пристрій і величезне зубчасте колесо з шестернею. Міст розводили з допомогою двигунів, призначених також для підняття ліфтів і комутації пристроїв регулювання рухом транспорту.
Підйомний механізм працював із застосуванням водяної пари. Запас води перебував під тиском у шести великих акумуляторах. Вода з акумуляторів надходила у вісім двигунів, які піднімали й опускали розвідні частини мосту. Коли механізми починали працювати, то вісь діаметром 50 сантиметрів оберталася, а секції мосту – піднімалися.
Устаткування для підйому рухомих ферм було встановлено у великих вежах. Рухомі секції мосту оснастили потужними противагами. Підйомні механізми розраховано на максимальну вагу, що складає 1200 тонн. Два крила центрального прольоту розраховано на кут підйому 83° для проходження суден вантажопідйомністю до 10000 тонн.
Після смерті у 1887 році Xораса Джонса вся відповідальність за виконання робіт була покладена на Джона Вулф-Баррі, якому дозволили вносити конструктивні зміни, в тому числі й естетичного плану. І ще до завершення будівництва мешканці Лондона помітили, що перед ними постає міст, який значно відрізняється від спроектованого Джонсом. Ця споруда з вікторіанськими вежами мала не надто багато спільного з початковим неоготичним архітектурним стилем мосту. Були навіть публічні вияви невдоволення з приводу внесення змін. Не оминула увагою несподіваний поворот подій преса. Однак надійна робота конструкції змусила замовкнути усіх критиків. Два крила розвідного мосту (вага крила – 1000 тонн) переміщалися з однієї позиції в іншу менш, ніж за півтори хвилини. Бездоганне функціонування механізмів тривало впродовж десятиліть, тож у підсумку репутація Вулф-Баррі не постраждала. Церемонія відкриття мосту в центрі Лондона відбулася 30 червня 1894 року в присутності королівської сім’ї.
Якщо у ХІХ столітті підйомний механізм Тауер Брідж був гідравлічним, то у ХХ столітті двигуни переобладнали на використання електроенергії. Тим не менше, машинне відділення з гідравлічним обладнанням після модернізації збереглося у належному стані. Залишилися незмінними й інші аспекти функціонування мосту. Як колись, так і тепер перед розведенням мосту потік машин зупиняється, пішоходи і туристи очікують підйому його величезних крил. Лунає попереджувальний сигнал, шлагбауми закриваються, остання машина з’їжджає з мосту і контролери повідомляють, що міст вільний. Чотири з’єднувальних болти безшумно висуваються і секції мосту піднімаються вгору. Тоді вся увага зосереджується на річці. Люди зацікавлено спостерігають, як велике судно проходить під мостом. Через декілька хвилин лунає вже інший сигнал. Міст повертається у попереднє положення і шлагбауми піднімаються. Зазвичай першими проїжджають мостом велосипедисти, які мають змогу під час зупинки руху зайняти місця перед автомобілістами.
Тауер Брідж не лише покращив траспортне сполучення у Лондоні і дав змогу суднам (в тому числі великим) проходити у зону порту, але й став одним із символів столиці Великої Британії та її привабливою туристичною пам’яткою. Своїм виглядом міст нагадує старовинний замок, приховуючи залізну арматуру під кам’яною кладкою. Вражаючий декоративний ефект викликає забарвлення ферми і парапету: тони червоного, білого і різних відтінків синього кольору сильно контрастують між собою. На тлі мосту охоче фотографуються туристи (хоча й тепер Тауер Брідж іноді плутають із Лондонським мостом).
З висоти пішоходного переходу мосту відкривається неповторний краєвид Лондона. Неподалік Тауер Брідж, на лівому березі Темзи, розташований знаменитий лондонський Тауер. Поглянувши на захід, можна побачити Собор Святого Павла, споруди банків на території Лондонського Сіті. На східній стороні раніше виднілися доки, однак їх перенесли вниз за течією, подалі від сучасного мегаполіса. Натомість є можливість оглянути перебудований район Доклендс, що приємно вражає своїми спорудами, збудованими у стилі модерн.
Найбільш допитливі мають змогу не лише споглядати за роботою мосту й оглядати околиці, але й відвідати державний музей, розташований у північній вежі Тауер Брідж. Експозиція музею досить широка і різноманітна. Тут представлено чимало інформації про історію створення Тауер Брідж. У приміщенні музею електронна лялька знайомить відвідувачів із цікавими подробицями. На запропонованих для огляду ілюстраціях можна побачити, як над створенням мосту працювали інженери, як проходила урочиста церемонія його відкриття. На старовинних фотографіях у коричневих тонах представлено в різних ракурсах величну споруду Тауер Брідж – мосту, який належить до числа шедеврів світової архітектури.
Щодня Тауер Брідж долають 150 тис. транспортних засобів, а річкове судноплавство (тепер менш інтенсивне) потребує відкривання крил мосту приблизно 500 разів на рік. Незважаючи на солідний вік, Тауер Брідж і сьогодні функціонує справно. Хоча саме з цим мостом пов’язана одна драматична історія зі щасливим завершенням, що сталася у 1952 році. Якось удень міст почав розсуватися без попереджувального сигналу. Водії ввімкнули гальма і зупинили автомобілі, але зробили це не всі. Один з автобусів не зупинився і на швидкості перелетів над отвором, що утворився, на другу сторону. Переліт над Темзою видався успішним.
Міст Тауер Брідж на Темзі сотні робітників будували близько восьми років, використавши при цьому близько 235 тис. кубічних футів граніту та каменю, 20 тис. тонн цементу, 70 тис. куб. ярдів бетону, 31 млн. цеглин і 14 тис. тонн металу.
Тауер Брідж (англ. Tower Bridge)
Місце розташування: ріка Темза, Лондон (Велика Британія)
Автори проекту: Хорас Джонс, Джон Вулф-Баррі
Тип мосту: розвідний міст
Довжина прольоту: 310 метрів
Ширина прольоту: 90 метрів
Початок будівництва: 1886 рік
Завершення будівництва: 1894 рік
Ярослав РАЧКОВСЬКИЙ
«Аспекти Будівництва». 2008 рік
|
|
|
|
