ЗІРКИ *** ЦІКАВІ ІСТОРІЇ *** ЗІРКИ

ІСТОРІЯ МЕГАПРОЄКТА
ВЕРРАЦАНО-НЕРРОУЗ. МЕГАМІСТ МЕГАПОЛІСА

Нью-Йорк – найбільше місто Сполучених Штатів Америки, ядро найбільш густонаселеної урбанізованої території у світі. І хоча Нью-Йорк не є столицею США (як дехто помилково вважає), та все ж його заслужено називають культурною, комунікаційною і фінансовою столицею країни. Місто займає провідні позиції у сфері політики, освіти, промисловості та торгівлі. Нью-Йорк не зміг би належно і повною мірою виконувати функції сучасного мегаполіса без зручної та ефективної транспортної інфраструктури, що включає у себе численні автомагістралі, транспортні розв’язки і мости. Найзнаменитішим мостом Нью-Йорка другої половини XX століття став міст Веррацано-Нерроуз. У 1964 році він набув слави найдовшої у світі підвісної мостової споруди і утримував першість впродовж багатьох років. Станом на сьогоднішній день Веррацано-Нерроуз залишається найбільшим мостом Нью-Йорка і одним із найуспішніших мегапроектів видатного архітектора Отмара Германа Аммана.


Нью-Йорк розташований на кількох островах у Нью-Йоркській бухті – там, де ріка Гудзон впадає в Атлантичний океан. Протока Нерроуз розділяє бухту на верхню і нижню частини.

На початку ХХ століття виник задум полегшити сполучення між районами Нью-Йорка – Брукліном і Стейтен-Айлендом, розташованими на протилежних берегах протоки. Спершу було запропоновано збудувати там тунель. Цю ідею підтримав тодішній мер Нью-Йорка Джон Ф. Хілан. Проект затвердили на урядовому рівні і невдовзі розпочали земляні роботи. Однак тривали вони не довго. Справа у тому, що витрати виявилися у кілька разів вищими, ніж було заплановано. Прокладання тунелю зупинили і від подальшої реалізації цієї ідеї відмовилися. До речі, залишки тунельних входів збереглися й досі.

Іншим нереалізованим задумом став проект підвісного мосту, розроблений у 1926 році відомим інженером Девідом Стейнманом. Запропонований проект розглянули, однак фінансувати його відмовилися через брак необхідних коштів.

Черговий раз до ідеї будівництва мосту через протоку Нерроуз повернулися більш, ніж через тридцять років, коли необхідність безпроблемного сполучення між Брукліном і Стейтен-Айлендом стала ще нагальнішою. Розробити проект запропонували талановитому і вже відомому на той час інженеру й архітектору Амману.

Отмар Герман Амман народився 26 березня 1879 року в Фейерталені (Швейцарія). Під час навчання у Політехнічному інституті в Цюриху він займався під керівництвом Вільгельма Ріттера. Через два роки після завершення навчання Амман поїхав у Сполучені Штати і розпочав там архітектурну діяльність. Ця діяльність виявилася настільки успішною, що у 1932 році Нью-Йоркський університет присвоїв йому ступінь почесного професора. У 1937 році аналогічного звання удостоїла Аммана Військова академія Пенсильванії. Творчий доробок архітектора справді заслуговує на повагу. З-поміж інших проектів, над якими він працював, варто назвати, зокрема, міст Джорджа Вашингтона.

Найвідоміший американський мостобудівник Амман помер у Нью-Йорку 22 вересня 1965 року.

Проект мосту Веррацано-Нерроуз розроблено у 50-их роках минулого століття. Будівництво мегаспоруди розпочалося 13 серпня 1959 року і тривало близько п’яти років. На будівництві працювали понад 12 тис. осіб.


Гігантська споруда збудована цілком зі сталі. Загальна довжина мосту склала 4000 метрів, а конструктивна частина – 1750 метрів. Ширина центрального прольоту сягнула 1298 метрів, а ширина бокових прольотів склала по 370,5 метрів.

Конструктивними елементами надводної частини є три прольоти, підвішені на тросах. У свою чергу троси закріплено на берегах і підперто двома опорами, розташованими у воді. Діаметр кожного тросу, сплетеного із 26 108 жил, сягає 90 сантиметрів. Особливістю мосту Веррацано-Нерроуз є його «двоповерхова» конструкція – він має два рівні автомагістралей у шість смуг кожна (ширина магістралі – 35 метрів).

Два сталеві пілони здіймаються на 220 метрів над водою. Їх видно з більшої частини Нью-Йорка. Вага кожного пілона – 26 тис. тонн. Через природну кривизну поверхні землі пілони мають відхилення завдовжки 3,75 метра по відношенню до базових опор.

У 1962 році було завершено складну і небезпечну операцію натягнення тросів. Виконанню цього важливого завдання сприяло створення пари спеціальних тимчасових проходів, однак без жертв не обійшлося: троє робітників загинули.

Завершили будувати міст у 1964 році. Ввели в експлуатацію споруду 21 листопада того ж року. Нижній рівень мосту було відкрито 28 червня 1969 року. Веррацано-Нерроуз став важливою складовою життя Стейтен-Айленда і однією з головних його пам’яток. Водночас варто зауважити, що чимало мешканців Стейтен-Айленда спершу виступали проти будівництва мосту. Було проведено навіть пікетування міських установ та інші акції протесту. Корінних жителів, які традиційно були ізоляціоністами, турбувала перспектива відкритого доступу на острів ззовні. Як виявилося, непокоїлися вони не даремно. Населення Стейтен-Айленда збільшилося більш, ніж удвічі і продовжує зростати, у той час як кількість населення решти районів Нью-Йорка або залишилася на попередньому рівні, або навіть зменшилася. Та у будь-якому випадку відкриття мосту Веррацано-Нерроуз стало дуже важливою подією і значною мірою полегшило повсякденне життя мешканців як Стейтен-Айленда, так і прилеглих районів. Тому сьогодні більшість жителів Нью-Йорка щиро вдячні усім, хто перетворив мегапроект спорудження Веррацано-Нерроуз у реальність.

У 1965 році міст отримав головну нагороду Американського інституту сталевих конструкцій.


Назвали міст на честь відомого італійського мандрівника і мореплавця Джованні да Веррацано (1458 - 1528). Він був першим європейцем, який дослідив атлантичне узбережжя Північної Америки від Південної Кароліни до Ньюфаундленда. Його корабель увійшов у протоку Нерроуз і проплив річкою Гудзон. Таким чином, у 1524 році Верразано першим побачив землі, на яких тепер розташований Нью-Йорк, і позначив їх на карті. Йому належать і перші згадки про цю місцевість. На жаль, через чотири роки мандрівник трагічно загинув. Його було вбито карибськими канібалами.

Веррацано-Нерроуз перевершив знамениті Золоті Ворота Особливий інтерес у колах експертів та інших зацікавлених осіб зазвичай викликає ширина центрального прольоту мостової конструкції. Так от, до 1964 року найбільшим американським підвісним мостом були Золоті Ворота у Сан-Франциско (прольот споруди сягає 1280 метрів). Веррацано-Нерроуз обігнав Золоті Ворота на 60 футів і до 1981 року утримував рекорд за цим параметром у світі. Потім почесне звання перейшло до британського мосту Хамбер, розташованого на однойменній річці у Кінгстон-апон-Халл. Тепер Веррацано-Нерроуз є сьомим на планеті за шириною центрального прольоту і першим у США серед мостів такої конструкції.

Своєю величчю Веррацано-Нерроуз приваблює численних туристів з усього світу. Приїжджі полюбляють 20-хвилинні прогулянки на поромі, під час яких можна також оглянути панораму хмарочосів і краєвиди зі статуєю Свободи і Нью-Йоркською бухтою. Популярність поромної прогулянки пов’язана і з тим, що вона безплатна.

Міст Веррацано-Нерроуз став знаменитим не лише завдяки встановленому рекорду, а й тому, що саме тут щороку восени стартує традиційний Нью-Йоркський марафонський забіг. Як повертають кошти, вкладені у мегапроект?

Вартість проекту спорудження Веррацано-Нерроуз склала понад 320 млн. доларів. Міст належить міській адміністрації Нью-Йорка і перебуває під управлінням компанії Triborough Bridge and Tunnel Authority – агентства, афільованого з Metropolitan Transportation Authority.


Спершу плата за проїзд мостом Веррацано-Нерроуз складала 50 центів. Її збирали в обох напрямках. З того часу тариф регулярно підвищували. Зокрема, у 2003 році він сягав 8 доларів (жителям острова надається знижка). Сьогодні плата, яку збирають за проїзд автомобіля мостом, складає 10 доларів (за проїзд мотоцикла – 4,5 долара). Водночас варто відзначити, що тепер автомобілісти платять лише за проїзд мостом зі сходу на захід, тобто з Брукліна на Стейтен-Айленд, а назад їдуть безплатно.

Щороку мостом Веррацано-Нерроуз в середньому проїжджають 190 тис. транспортних засобів. А загалом з часу відкриття міст перетнули понад 2 млрд. автомобілів. Веррацано-Нерроуз є невід’ємною частиною системи швидкісних шосе, що пролягли навколо Нью-Йорка.

Відстань по вертикалі від нижньої крайки мосту до поверхні води складає 69,5 метра, тому будь-яке круїзне судно і більшість комерційних суден, що прибувають у мегаполіс, мають змогу пройти під Веррацано-Нерроуз.

Міст Веррацано-Нерроуз (англ. Verrazano-Narrows Bridge)
Місце розташування: протока Нерроуз, Нью-Йорк (США)
Автор проекту: Отмар Герман Амман
Вид споруди: підвісний міст
Матеріал: сталь
Довжина прольоту: 4000 метрів
Ширина прольоту: 1298 метрів
Початок будівництва: 1959 рік
Завершення будівництва: 1964 рік


Ярослав РАЧКОВСЬКИЙ

«Аспекти Будівництва». 2008 рік

 
     
COPYRIGHT    ©   2021 - 2022   ЗІРКИ