ЗІРКИ *** ЦІКАВІ ІСТОРІЇ *** ЗІРКИ

ЯРОСЛАВ РАЧКОВСЬКИЙ
ВІРНИЙ ДРУГ
БУВАЛЬЩИНА

Понад двадцять років тому Василь та Іванна, як і тисячі інших українців, раз-по-раз вирушали до Польщі на заробітки та закупи. Поїздки зазвичай були виснажливими, але водночас сповненими яскравих вражень, численних знайомств, несподіваних зустрічей. І саме за кордоном молодим людям пощастило зустріти вірного друга та хороброго захисника.

Так от, одного разу, було це восени, хлопець і дівчина потрапили у Томашів-Любельський. Звідти вони мали намір привезти до Львова для продажу різні товари. Приїхали туди зі знайомим – його автомобілем. Приблизно опівночі він залишив їх поблизу місцевого автовокзалу і рушив далі, вглиб Польщі, у своїх справах. Домовилися з ним, що наступного дня разом вертатимуться в Україну.

Споруда автовокзалу пізньої пори, звісно, була зачинена. Двері відчиняли лише о пів на п’яту ночі. Приїжджі львів’яни не мали бажання шукати вільні місця у дешевих і не надто затишних хостелах, а про ночівлю у комфортабельному готелі на центральній вулиці міста могли хіба що мріяти – це було надто дороге задоволення для Василя і його дівчини.

За розмовою та прогулянкою привокзальною площею минуло трохи часу, але до відкриття автовокзалу залишалося його ще чимало. Холод починав дошкуляти комерсантам, тому Василь запропонував подрузі зайти у нічний бар, розташований у кількох хвилинах ходьби, щоб випити кави та зігрітися. Так і зробили. Час спливав. Коли львів’яни повернулися на вулицю, до очікуваної половини п’ятої залишалося близько двох годин.

На зворотньому шляху молоді люди помітили, що їх супроводжує якийсь собака. Він не докучав їм, але й залишати не збирався. Проганяти його не було потреби…

Аж раптом із провулку, що виходить на привокзальну площу, надбігла зграя інших псів. Тишу наповнив їх гавкіт. Собаки наближалися і наближалися. І коли юнак, озираючись, уже намагався знайти хоч якийсь засіб захисту, на допомогу прийшов нічний супутник. Собака сміливо контратакував нападників і невдовзі спільними зусиллями зграю прогнали…

У вказаний час двері автовокзалу відчинили. Львів’яни, а разом із ними пес, увійшли всередину. У нічному барі хлопець і дівчина пригощалися лише кавою, тому було не зайвим дістати домашні бутерброди. Звісно, пригостили собаку. До речі, ніхто з працівників автовокзалу його не проганяв. У теплому приміщенні панували тиша та спокій, тож невдовзі молоді люди заснули…

Коли ж згодом прокинулись, то помітили, що пес залишився, зручно вмостившись неподалік. Було вже близько сьомої ранку. У приміщенні, окрім Василя та Іванки, відпочивали або чекали на ранкові автобусні рейси ще декілька людей. Поряд жінки середнього віку розмовляли українською. Одна з них саме розповідала, що собаку, який дрімав у залі, звати Місько. І дійсно, почувши кличку, він відкрив очі, прислухався, та невдовзі знову задрімав. Продовживши розповідь, жінка повідомила, що якось хтось привіз його з України і що вже тривалий час пес перебуває у Польщі. Вона також наголосила, що людей з України собака якимось чином впізнає та супроводжує їх.

«І захищає теж», - подумки додав Василь...

Надалі він та його подруга регулярно перетинали кордон і незабаром завітали до Томашова знову. І біля автовокзалу їх зустрів вірний друг.

 
     
COPYRIGHT    ©   2021 - 2022   ЗІРКИ