ЗІРКИ *** ЦІКАВІ ІСТОРІЇ *** ЗІРКИ

ІСТОРІЯ З ВІДПОЧИНКУ
КУРОРТНЕ - КУРОРТ ЧИ НІ?

«Якщо на море, то на курорт! Якщо на курорт, то у Курортне!» – якось прийшло мені на думку і у липні вирішив перевірити слушність такого твердження на практиці. Курортне – це село на Одещині, розташоване на берегах Чорного моря та Шаболатського лиману біля початку Будакської коси, а також майже на півдорозі між Одесою та Вилковим (як до «Перлини біля моря», так і до «Української Венеції» – приблизно по 80 кілометрів).


Зі Львова до Одеси поїзд «примчав» ледь не за 12 годин (ціна квитка у купейному вагоні – 393 гривні), після чого ще близько двох із половиною години я їхав автобусом з обласного центру власне до Курортного (ціна квитка – 100 гривень). Від автостанції у селі до готелю на першій лінії, у якому забронював номер на тиждень, можна або йти пішки хвилин 15 безплатно, або їхати на таксі хвилини дві за 150 грн. Я вибрав перший варіант. На шляху до місця дислокації на омріяному морському узбережжі турбувало палюче сонце, а неподалік лиману ще й докучали комарі.


Триповерховий готель, у якому зупинився, – середньої цінової категорії (550 гривень за добу з особи). У споруді з масивних дерев’яних колод номери з усіма зручностями, включно з кондиціонером, холодильником, телевізором, туалетом, душовою кабіною (холодна та гаряча вода – цілодобово). На території закладу функціонує кафе-бар з досить різноманітним харчуванням (ціна за порцію більшості перших і других страв – 40 або 50 гривень). Готель має свій пляж, візуально відділений невеликими хвилерізами, але рухатися вздовж берега можна практично безперешкодно. Пляж – піщаний, з незначними вкрапленнями дрібних мушель. Частину пляжу вкриває напівпрозорий навіс для тих, хто полюбляє засмагати у щадному режимі. Користування шезлонгами – платне (50 грн за день з особи). Особливою популярністю «лежаки» серед гостей не користувалися.


Мій відпочинок супроводжувала спекотна погода (тільки одного дня нетривалий час падав дощ), деколи відчувався вітер, викликаючи чималі хвилі, та вода щодня була чиста та досить тепла. На воді майже не було помітно зелені. З медузами у воді зустрічався зрідка, тож купався практично без жодного дискомфорту.


Загалом у Курортному, як і у кожному населеному пункті біля моря, є варіанти для проживання, відпочинку та розваг від бюджетного класу до класу люкс. Це можна помітити під час прогулянок. Село – спокійне, курортне, тут переважає сімейний відпочинок. Розважальні заклади є, але їх не надто багато і навіть у розпал сезону вони, за невеликим винятком, не користуються значною популярністю. Щоб переконатися у цьому, я двічі прогулявся (світлої та темної пори) уздовж берега до обриву, який стрімко здіймається над морем і межує з центральною частиною Курортного.


Так от, першого разу, пройшовши близько сьомої години вечора десь із кілометр малолюдним узбережжям, я дістався, так би мовити, до місцевого центрального пляжу. Його до певної міри можна назвати диким, адже то тут, то там виднілися намети «незалежних» відпочивальників. Біля пляжу розташована дитяча гірка – ажіотажу там не спостерігалося, як і на водній станції розваг для дорослих, де можна замовити катання на «банані», катамарані, «таблетці»… (ціна – 400-500 гривень за кілька хвилин задоволення й екстриму), а також здійснити політ із парашутом за катером (ціна – 1000 гривень за 10 хвилин). На пляжі та у воді тієї пори перебувало ще чимало людей, але їх число невпинно зменшувалося. Почувався на загальному пляжі я досить комфортно, хоча й навідався туди вперше. Важко пояснити, чому мені там сподобалося, можливо, близькими були атмосфера внутрішньої свободи та розкута обстановка, які там панували.


Що ж до прогулянки пізно увечері, то вона мала свій колорит. Як і кілька днів тому, хвилі освіжали ноги на шляху до обриву, та якщо тоді стрімкий схил вдалося розгледіти як слід, то цього разу видимість була мінімальною. Зрозуміло, що і ймовірність зустріти когось на майже пустельному березі була незначною. Та все ж закохану пару, компанію підлітків та ще якихось подорожніх на своєму шляху я таки уздрів.


Коли ж нарешті зрозумів, що довкола мене на значній відстані немає нікого (принаймні так я тоді припускав), то вирішив, що саме час скупатись. Купатися на дикому пляжі та ще й темної пори у плавках, було б, на мій погляд, трохи дивно, тож скинувши не тільки пляжні шорти та сорочку, але і їх, я на деякий час у темряві занурився у водну стихію, трішки поплавав і невдовзі повернувся на берег. А тільки-но одягнувся, помітив, що назустріч мені хтось досить швидко наближається. Остраху не було, адже ця людина була не першою, яку зустрів на піщаній смужці між обривом і морем. Минуло кілька митей і я зрозумів, що вечірню пробіжку узбережжям здійснює висока дівчина (можливо, спортсменка). Невдовзі вона спокійно пробігла повз мене, після чого я рушив у зворотному напрямку.


Дорогою до готелю ще вирішив навідатися до досить великого за розміром, але не надто заповненого відвідувачами розважального закладу. Музику, що лунала звідти, чутно було здалеку, але на імпровізованому танцювальному майданчику у такт композиції рухалися тільки декілька зовсім юних дівчат і один юнак, та й за столиками відкритого ресторану відвідувачів було, мабуть, не більше. Тож і нічне життя у Курортному, мабуть, досить спокійне і не надто насичене якимись непересічними подіями. Опинившись знову на березі моря, я ще трохи поспостерігав за зоряним небом і зрештою вечірня прогулянка, яка стала чи не найбільшою пригодою за час мого відпочинку, завершилася.


Щоправда, могла відбутися у Курортному ще одна пригода. Але я тоді не наважився вдатися до необхідних у такому випадку рішучих дій. Справа у тому, що першого ж вечора на відпочинку я з цікавості вийшов прогулятися, адже з бару долинали жива музика і спів дуету невідомих мені виконавців. Так от, походжаючи, помітив, що неподалік паралельним курсом прогулюється миловидна жінка у рожевих шортах і темній блузі. Спочатку я не надав її присутності особливої уваги, хоча позитивно відзначив зовнішні дані незнайомки. Далі я ще раз підійшов до хвиль і у той час припустив, що вона, мабуть, зайшла у сусідній відпочинковий заклад. Та коли невдовзі рушив у зворотному напрямку, то дама вийшла з темряви і знову опинилася переді мною. Таким чином ми рухалися ще близько хвилини – вона неспішно гуляла метрах у десяти попереду мене. Можливо, це була випадковість, хоча навряд чи, адже її поява після відносно тривалого перебування у темряві стала для мене водночас і несподіваною, і очікуваною. Якою могла стати ця пригода, якщо б я наважився підійти до прекрасної незнайомки і спробувати познайомитися, важко припустити, та переконаний, що у будь-якому випадку я б запам’ятав цю пригоду надовго…


Повернення до Львова проходило за сценарієм, схожим на подорож до моря. Щоправда, цього разу я не пошкодував 150 гривень на таксі з готелю до автостанції у Курортному, дорога звідти до Одеси тривала трохи менше двох годин, а потяг з Одеси до Львова привіз мене приблизно за 10 з половиною годин (ціна квитка у купейному вагоні – 321 гривня).


Ось і вся стисла розповідь про відпочинок у Курортному. Ознайомившись із нею, дати відповідь на запитання у заголовку, зможе, мабуть, кожен охочий. Моя відповідь – ствердна, хоча відпочинок тут, звісно, не вершина моїх мрій, тим паче, що Курортне – не Монте-Карло, не Малібу і навіть не Ріо-де-Жанейро.

Ярослав РАЧКОВСЬКИЙ

2021 рік

 
     
COPYRIGHT    ©   2021 - 2022   ЗІРКИ